Спадкування земельної ділянки здійснюється за законом або заповітом. Згідно зі статтею 1225 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю (державні акти на право власності на земельні ділянки видавалися до 2013 року) або іншим правовстановлюючим документом.
Розглянемо ситуацію коли є декілька спадкоємців за законом і за заповітом. При цьому, у спадкодавця є майно у вигляді домоволодіння та земельного паю. За заповітом спадкодавець заповів домоволодіння, то як бути з земельним паєм?
Так як, заповітом не передбачено право на спадкування земельного паю, то це майно спадкується за законом.
Спадкоємці за законом поділяються декілька черг, і кожна з них успадковує майно лише у разі, якщо попередня черга його не успадкувала.
І черга: діти померлого, в тому числі зачаті за життя і народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
ІІ черга: рідні брати і сестри, бабуся і дідусь.
ІІІ черга: рідні дядько та тітка.
IV черга: особи, які проживали з померлим однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
V черга: інші родичі до шостого ступеня споріднення включно. При цьому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів більш далекого ступеня споріднення.
Тож, спадкоємець за заповітом спадкує те майно, яке, передбачене заповітом, а спадкоємець за законом в порядку черговості спадкує майно за законом.
То, як можливо вирішити питання між спадкоємцями щодо спадкового майна ?
Стаття 1259 ЦК України регулює черговість спадкування за законом, зокрема: спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. (частина перша статті 1259 ЦК України).
Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані (частина друга статті 1259 ЦК України).
Отже, черговість одержання права на спадкування може бути змінена шляхом договору між спадкоємцями, які прийняли спадщину (частина перша статті 1259 ЦК України), або на підставі рішення суду (частина друга статті 1259 ЦК України).
Спадщину можна або прийняти повністю, або відмовитися від неї взагалі. Не допускається прийняття або відмова від спадщини з умовою чи із застереженням. Прийняти або не прийняти спадщину – це право, а не обов’язок спадкоємця. Початок перебігу строку відмови від прийняття спадщини починається з часу, коли спадкоємець набуває свого суб’єктивного права на спадкування.
Для прийняття спадщини спадкоємець у встановлений законодавством 6-місячний термін має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (вказане не розповсюджується на осіб, які набувають спадщину в силу закону). Якщо особа, якій належало подати заяву про прийняття спадщини, не вчинила цієї дії, то спадщина вважається не прийнятою. Однак, незвернення з указаною заявою ще не свідчить про відмову від спадщини. Тому слід розрізняти неподання заяви про прийняття спадщини упродовж встановленого строку й подання заяви про відмову від спадщини.
Процедура відмови від спадщини передбачає подання спадкоємцем за заповітом або за законом відповідної заяви нотаріусу за місцем відкриття спадщини. Цивільне законодавство України передбачає, що відмова від прийняття спадщини за заповітом не позбавляє особу права на спадкування за законом. Тобто, відмова від спадщини буде вважатися «повною», якщо в заяві буде зазначено, що спадкоємець відмовляється від спадкування як за заповітом, так і за законом.
Види відмови від прийняття спадщини:
безадресна, тобто, без зазначення конкретної особи, на користь якої вона зроблена. У такому випадку спадкоємцеві байдуже, до кого перейде його частка у спадщині.
адресна, в такому разі спадкоємець зазначає в своїй заяві коло тих осіб, на користь яких здійснюється відмова. У даному випадку наслідки відмови від спадщини будуть принципово відмінними від тих, що настають у зв’язку з безадресною відмовою, адже частка спадкоємця, який відмовився, вже не розподіляється порівну між усіма спадкоємцями, а переходить лише до тих, які вказані ним у заяві. Відмова на чиюсь корить є нічим іншим, як відмовою з певною умовою – коли частка переходить не до всіх спадкоємців, а лише до того, хто вказаний у заяві про відмову.
Слід звернути увагу, що спадкоємець за заповітом може відмовитися від спадщини лише на користь того спадкоємця, який указаний в заповіті. Тому, якщо заповіт складений на користь однієї особи, то відмова спадкоємця від спадщини може бути лише безадресною. В такому випадку постає питання, як розподіляється спадщина між іншими спадкоємцями? Відповідь на це питання можна знайти у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про судову практику у справах про спадкування». Так, п.5 Постанови слід розуміти таким чином: у разі наявності заповіту на все майно та відмови від прийняття спадщини спадкоємцем за заповітом право на спадкування одержують спадкоємці за законом.
Слід також враховувати, що незалежно від наявності заповіту до процедури спадкування мають залучатись і спадкоємці з правом на обов’язкову частку в спадщині. У нормах Цивільного Кодексу України про відмову від прийняття спадщини не вказується, чи може спадкоємець, який успадковує обов’язкову частку, відмовитися від неї. Зважаючи, що право на обов’язкову частку в спадщині зумовлене неповноліттям чи непрацездатністю особи, то відмова від нього буде суперечити основному його призначенню – забезпеченню захисту вразливих категорій населення.
Підсумовуючи вищевикладене, зазначаємо, що прийняття або відмова від прийняття спадщини – це особисте рішення, а не обов’язок спадкоємця, особа, що відмовляється від спадщини, завжди може відкликати свою заяву в межах загального строку прийняття спадщини та скористатись усіма правами спадкоємця, що передбачені законом.
📲Щодо отримання консультацій та послуг можна звернутись в особисті повідомлення, або зателефонувати за номером +380674056955 ❤️
🇺🇦Все буде Україна!
💻Також долучайтеся до нас у соціальних мережах:
🟡Telegram https://t.me/zemfondukraine
Comments