Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
До земель сільськогосподарського призначення належать:
сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);
несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі під об’єктами виробництва біометану, які є складовими комплексів з виробництва, переробки та зберігання сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
Відповідно до Переліку угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (КВЗУ) сіножаті (код 002.01) - це сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для сінокосіння (ГОСТ 26640-85), до яких потрібно включати рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки.
Відповідно до Закону України «Про Землеустрій» цільове призначення земельної ділянки - допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення.
Згідно статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:
землі сільськогосподарського призначення;
землі житлової та громадської забудови;
землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;
землі оздоровчого призначення;
землі рекреаційного призначення;
землі історико-культурного призначення;
землі лісогосподарського призначення;
землі водного фонду;
землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.
Додаток 59 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (зі змінами та доповненнями) є Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок (далі - Класифікатор)
Категорія: землі сільськогосподарського призначення згідно Класифікатора має 19 видів цільового призначення. Серед них є сіножаті з кодом виду цільового призначення 01.19 – земельні ділянки під громадськими сіножатями та громадськими пасовищами.
Відповідно до статті 34 Земельного кодексу України - органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.
Відповідно до положень статті 20 Земельного кодексу України, встановлено, що при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель або виду цільового призначення.
Віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо земель державної чи комунальної власності - за рішенням відповідного органу (розпорядника таких земель), щодо земельних ділянок приватної власності - їх власниками.
Але земельні ділянки з цільовим призначенням 01.19 «земельні ділянки під громадськими сіножатями та громадськими пасовищами» не можна використовувати як ріллю для вирощування сільгосппродукції, оскільки така діяльність здійснюється на сільськогосподарських землях з іншим кодом виду цільовим призначенням.
Згідно законодавства існує різниця між поняттям «угіддя» та поняттям «цільове призначення земельної ділянки» чи «вид цільового призначення земельної ділянки».
Відповідно до статті 21 Закону України «Про державний земельний кадастр» відомості про угіддя земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі відповідної документації, яка розробляється при формуванні земельних ділянок (у статті 79-1 наведено перелік випадків формування земельної ділянки), а у разі якщо земельна ділянка не формується здебільшого на підставі проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь.
Зміна цільового призначення земельної ділянки або зміна коду виду цільового призначення земельної ділянки може відбуватися або на підставі розробленого та затвердженого проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, або без документації із землеустрою (пункт 23 Перехідних положень Земельного кодексу України).
Звертаю вашу увагу, що відповідно до ст. 37 Закону України «Про охорону земель» зміна сіножатей, пасовищ та перелогів на інші угіддя в межах земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, переданих у користування на умовах оренди, емфітевзису, забороняється.
Ця вимога не поширюється на зміну угідь земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, право оренди, емфітевзису щодо яких виникло до 10.07.2022 року.
До ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані для їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав’яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви.
Це означає, що розорювати сіножаті можна, але не для посіву сільгоспкультур, а виключно задля поліпшення якостей трав’яних кормових культур. Тож вирощування сільгосппродукції на пасовищах та сіножатях суперечитиме виду цих угідь.
Слід звернути увагу, що юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом.
Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.
Використання сіножатей як ріллі для вирощування сільськогосподарської продукції може призвести до розірвання договорів оренди та звільнення земельних ділянок, притягнення до адміністративної відповідальності (ст. 53, 55 Кодексу України про адміністративні порушення), відшкодування збитків, завданих власнику земельної ділянки внаслідок її використання не за цільовим призначенням.
Для того, щоб не втратити земельну ділянку та мати можливість правомірно займатися вирощуванням сільськогосподарських культур на сіножатях необхідно або змінити цільове призначення земельної ділянки, або змінити вид угідь таких земельних ділянок на підставі документації із землеустрою в установленому порядку.
❤️Не забувайте, що професійна правова допомога допоможе запобігти ризикам для сторін, захистити їх від неправомірних дій та позбавити від неприємних ситуацій.
📲Щодо отримання консультацій та послуг можна звернутись в особисті повідомлення, або зателефонувати за номером +380674056955 ❤️
🇺🇦Все буде Україна!
💻Також долучайтеся до нас у соціальних мережах:
🟡Telegram https://t.me/zemfondukraine
Comments