Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Воно здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Важливим елементом статусу органів місцевого самоврядування є інститут відповідальності, який, з одного боку, має виступати засобом стримування дій цих органів у межах правових та моральних норм, а з іншого – слугувати стимулом для ефективного функціонування відповідних органів, активізувати роботу посадових осіб та мобілізовувати ресурси при розв’язанні проблем життєзабезпечення адміністративно-територіальних одиниць.
Статус територіальної громади як інстанції закріплено в ч. 1 ст. 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», де йдеться про те, що органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.
Водночас реалії сьогодення свідчать про непоодинокі випадки безвідповідального ставлення ОМС до покладених на них завдань, зловживання посадовими особами та депутатами місцевих рад своїм становищем, невиконання чи неналежного виконання своїх функцій. Особливо гостро означені питання постають в контексті забезпечення відповідальності ОМС перед тим місцевими мешканцями, які власне їх і обирали.
Безвідповідальне ставлення ОМС може мати різний прояв: від порушення трудової дисципліни до зловживання владою, вчинення корупційних правопорушень, заподіяння шкоди державі, територіальній громаді, фізичним чи юридичним особам.
Безвідповідальне ставлення ОМС до покладених на них завдань, зловживання посадовими особами своїми повноваженнями можуть призводити до порушення законодавства, погіршення економічного та екологічного стану на відповідних територіях, ставити під загрозу життя та здоров’я мешканців, дестабілізувати суспільно-політичну ситуацію, вести до втрати довіри до органів влади з боку територіальної громади.
Що ж сприяє вчиненню незаконних дій, або бездіяльності посадовими особами місцевого самоврядування?
По-перше, це недосконалість механізму притягнення до відповідальності ОМС, пов’язана із неврегульованістю питань місцевих референдумів та статутів територіальних громад.
Окремо варто виділити неефективність визначених законодавством механізмів притягнення до відповідальності, які є іноді нездійсненними з точки зору їх практичної реалізації. Яскравим прикладом є встановлена Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» вимога щодо проведення місцевого референдуму для дострокового припинення повноважень сільської, селищної, міської, районної у місті ради чи сільського, селищного, міського голови. Очевидно, що за відсутності законодавства, яке регулює питання проведення місцевого референдуму, даний механізм притягнення до відповідальності ОМС жодній територіальній громаді реалізувати неможливо.
По-друге, непослідовність норм вітчизняного законодавства щодо вимог до кандидатів на посади сільських, селищних, міських голів.
В чинному законодавстві не завжди послідовно реалізовано ці вимоги. Так, зокрема, згідно з Конституцією та Законом України «Про місцеві вибори», депутатами, сільськими, селищними, міськими головами можуть бути обрані громадяни, які не проживають на території відповідної ради та не являються членами цих територіальних громад. Це ставить під сумнів дієве представлення інтересів територіальної громади та реальну відповідальність перед нею особи, яка фактично не належить до неї.
Ще одним негативним чинником є - деперсоніфікація суб’єкта відповідальності, що призводить до складності у встановленні вини конкретних осіб у випадку правопорушень у сфері місцевого самоврядування.
Окремо варто розглянути питання, пов’язане з тим, що деякі ОМС свої рішення приймають колегіально. Так, відповідно до ч. 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення місцевої ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених законодавством. При цьому виникають складності у встановленні вини конкретних осіб за прийняте рішення що суперечить вимогам чинного законодавства.
Безумовно величезну роль у всьому цьому відіграє громадянська пасивність населення, недостатній контроль органів влади з боку виборців.
Розглядаючи проблему відповідальності ОМС перед територіальною громадою, надзвичайно важливо відзначити суттєву роль самої громади в цьому питанні.
Громадянська пасивність населення, нездатність реалізовувати жителями власний потенціал, скептичне ставлення та сумніви щодо своїх можливостей впливати на органи та посадових осіб місцевого самоврядування, навіть за умови порушення останніми прав та законних інтересів громадян, нівелюють значення громади в системі відповідальності самоврядування, руйнуючи її.
Отже, саме активність кожного члена громади і небайдужість як до загальних так і індивідуальних питань, що виникають у ході взаємодії з місцевою владою, є найважливішим елементом, що гарантує законність дій відповідних посадових осіб.
Не забувайте, що професійна правова допомога допоможе запобігти ризикам для сторін, захистити їх від неправомірних дій та позбавити від неприємних ситуацій.
Щодо отримання консультацій та послуг можна звернутись до нашого адміністратора https://www.facebook.com/profile.php?id=100000061951018 написавши в особисті повідомлення, або зателефонувати за номером +380674056955
Все буде Україна!
Також долучайтеся до нас у соціальних мережах:
Telegram https://t.me/zemfondukraine
Instagramhttps://instagram.com/zemelnyy_fond_ukrayinu?igshid=YmMyMTA2M2
Наш сайт https://www.zemfond.net
תגובות